Знаєте, чому насправді не існує плану “Анаконда”?
Візьміть і порівняйте витрати на військову допомогу, наприклад, з боку США і НАТО Афганістану – та Україні. І ви побачите, наприклад, що Україні обіцяно 300 млн. долларів до кінця 2017 року. В принципі, наче не так і мало.
Але от, приміром, Афганістану НАТО та США виділяють до 2020 року 15 мільярдів. Себто, десь по 5 млрд. долларів на рік. Це – найкращий ідикатор пріоритетності.
Звісно, і 300 млн. – гроші, а, отже, Україна зовсім не байдужа для Вашингтона, але все ж за пріоритетністю вона – у десятому ешелоні. І це факт.
Я знаю, що мені скажуть на це. Мовляв, “нам не дають грошей через корумпованість влади”. І це можна розглядати як аргумент. А ви думаєте, у Афганістані немає корупції? В
ідкрию вам страшну таємницю. Ці 15 мільярдів НАТО та США витрачатимуть самі та на своїх же громадян та свою ж техніку. Це американська зброя та амуніція, яку купуватимуть американці в американців. Це американські інструктори, чию працю оплачуватимуть. Різноманітні фахівці тощо. Місцеві одержать лише крихти через субпідряди.
Вивчіть, до речі, досвід допомоги США на реформу української прокуратури. На тестування прокурорів і решту. Із грошей, які виділялися, українська ГПУ не одержала жодної копійки. Що, мабуть, є цілком логічним у нашій ситуації.
Якби Україна була у пріоритеті, то ці 15 мільярдів йшли би в Україну. І можете не сумніватися – їх би витрачали американці під чітким контролем знову ж таки американців. І наші клептомани нічого не одержали б. Київ наповнила би купа англомовних інструкторів, агентів, журналістів, дипломатів. Але вони йдуть в Афганістан, бо це – ключова з геополітичної точки зору країна.
Саме тому вони постійно намагаються проштовхнути “мирний план” в Україні. Адже їм немає жодного сенсу відкривати “зайвий фронт” проти Росії, яка не несе прямо зараз безпосередньої загрози, відволікаючи ресурси від боротьби з реальними ворогами своєї країни. Все це елементарні речі, які чомусь абсолютно незрозумілі більшості співгромадян.
Але повернемося до початку. Якби справді була якась “Анаконда” – то, очевидно, всі ресурси США йшли би саме на підтримку української армії. Навіть без сильного бажання українського керівництва. Не було би закликів до “мирного плану”. А була би нескінченна підготовка і мобілізація усіх ресурсів для досягнення результату.
