19 жовтня 2016 року минає 69 років із часу масового виселення населення із Західної України до Сибіру

Про активну “радянізацію” населення, що розпочалася на західноукраїнський землях у 1944 році, й супроводжувалася масовими репресія проти “ворогів народу”, йдеться в сюжеті 5.ua.

Проводячи депортацію, радянська влада прагнула послабити визвольний рух на Західній Україні, залишити ОУН та УПА без підтримки, зокрема свіжої сили. Водночас на офіційному рівні запевняли, що триває боротьба проти родичів бандитів, куркулів, а також виселяють ворогів робочого класу.

Прокуратура розслідує справу про депортацію кримських татар

Українців депортували до віддалених регіонів СРСР, зокрема до Сибіру. Лишень у Львівській області у жовтні 1944 року підготували списки на виселення 10 517 людей. Уже у 1945 році у віддалених регіонах СРСР було понад 2 млн спецпоселенців.

Лише за три дні, з 19 до 21 жовтня 1947 року, до Сибіру вивезли 150 тисяч українців. А 21 жовтня 1947 року за добу виселили майже 80 тисяч українців. О шостій ранку людей розбудили військові, увірвавшись у домівки. Кілька хвилин на збори, потім вози, залізнична станція і потяг на Сибір.

До того ж майно виселенців конфіскували й передали в державну власність – тобто в колгоспи.

Людей розкидали різними місцинами. Когось відправили працювати на вугільні шахти, когось – у сільське господарство. Хтось жив у бараках, а для когось новою домівкою стала буцегарня. Було й так, що деякі сім’ї були розділені різними таборами.

Радянській владі вдалося досягти мети. Операція “Захід” таки послабила український визвольний рух. Після десятків років заслання дехто повернувся на рідну землю, а дехто прижився на чужині. І аж до часів “перебудови” мало хто знав про цю трагічну сторінку в історії України.