В Афганістані учасники археологічної експедиції випадково знайшли українського військового, який потрапив в полон 30 років тому
З’ясувалося, що полоненим виявився житель Волинської області Ігор Бєлокуров, якого оголосили безслідно зниклим багато років назад.
За ці довгі роки українець забув рідну мову, прийняв іслам і отримав нове ім’я – Амріддін.
“У 1988 році під час обстрілу колони був контужений. Ми так думаємо. І так він потрапив до рук бойовиків. І вже 30 років він знаходиться в цьому племені”, – розповів голова Волинської обласної Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович.
Журналісти знайшли матір військового Антоніну Бєлокурову, яка вже змирилася із загибеллю сина і навіть поставила йому пам’ятник на кладовищі.
“Він був дуже хорошим хлопцем. Ставним, серйозним, не пив, не курив. Пішов в армію, тому що вважав, що це його обов’язок, а бути військовим і носити форму – висока гідність для чоловіка”, – розповідає жінка.
Вона повідомляє, що її син відслужив в 1981-1983-му в Чехословаччині, після цього повернувся на якийсь час до Луцька, де знайшов роботу. А через кілька років повернувся в армію.
“Добровільно підписався. Говорив, я повинен туди піти і все. Такий борг військового”, – ділиться пенсіонерка.
Бєлокурова згадала, що коли син потрапив в Кандагар, то майже щотижня писав їй листи. Проте одного разу, повернувшись із завдання, Ігор здав табельну зброю і документи на робочому місці в складі боєприпасів, вийшов за двері і просто зник.
Коли Антоніна Бєлокурова перестала отримувати листи, то почала писати в військову частину і навіть самому міністрові оборони. Через деякий час прийшло повідомлення – Ігор Бєлокуров пропав безвісти при невстановлених обставинах.
“Я коли це отримала повідомлення, що визнали зниклим без вести, то проплакала цілий день. Так десь пізно вночі, схилившись над тими листами і фотографіями і застигла. І ніби не заснула, але чую збоку так, ніби мій Ігор варто .. . “мам, мам … і живий я!” … і все … я виплакала своє за ним … виплакала, але не вірила, що загинув. Я 20 років його в пам’ятку померлі не вписувала і за упокій йому не ставила і службу не замовляла. Все думала – дано знати. А потім … змирилася. Ось років 5 або 6 назад таки поставила на кладовищі маленький пам’ятник … Бо вже зневірилася, що живий, а тут таке …. На Благовіщення мені сказали. Спочатку говорили, що порівняли, а він в тій чалмі – то говорили не схожий. А мені показували, то відразу серце тьохнуло, що це він. Хоч і 30 років пройшло і він змінився … такий зморщений … Боже, як він намучився “, – розповідає зі сльозами жінка.
У Ігоря їсть ще брат, який живе в Білорусі. Батько Бєлокурова вже помер.
“Я б і зараз, якби було здоров’я, сама поїхала б туди його забирати. Розповідала ця людина, що з ним бачилася, що Ігор був контужений, то напевно того і не пам’ятає всього і мову забув. Говорили мені, що він довго був в полоні, а потім його викупив якийсь бойовик. там же сьогодні ті племена воюють … Я так зрозуміла, раз його викупили з полону, він там в рабстві … Розповідала та людина, що Ігор там живе в дуже поганих умовах . Ось прийняв іслам, їсть тільки рис не замочений … Боже, щоб хтось допоміг його звідти дістати, або викупити … 30 років він відмучився ” – розповідає Бєлокурова.
У Союзі ветеранів пообіцяли, що будуть намагатися повернути Ігоря в Україну вже через місяць. Зараз збирають необхідні документи.
Джерело: Politeka
