Український правник та громадський активіст Геннадій Друзенко в програмі «Романенко. Бесіди» заявив, що державі необхідно призначити винуватих у резонансній справі Шеремета, тому запропонував свою кандидатуру замість Андрія Антоненка.

«Насправді, як людина, яка з першого дня відстежує цю справу і яка все ж дивиться на цю справу очима правника, я бачу, що за рік і два місяці, які Андрій перебуває в СІЗО, не надано жодного не те, що переконливого доказу, не надано жодного взагалі доказу того, що він є причетний», - заявляє Друзенко.

Він розповідає, що група злочинців, проти яких відкрили справу, виявилися не знайомі один з одним на момент злочину, а з Яною Дугарь Андрій Антоненко познайомився лише на час вручення підозри. І це не єдине, що не сходиться у справі: докази не клеяться між собою, Антоненко не підходить за зростом, а що таке схожий «за ходою» - невідомо нікому, адже такої методології немає ні в Україні, ні на Заході.

«Я розумію, що людина волею обставин просто стала заручником влади. Треба було в резонансному злочині знайти або, радше, призначити винуватих. А в нього маленькі діти, мати старша, дуже мужньо, до речі, тримається», - каже Друзенко.

Правник каже, що згадав прецедент 1973 року, в часи, коли судочинство їхало, як каток, по людських долях, і коли були арештовані практично всі українські дисиденти, зокрема посадили Івана Дзюбу. Тоді український знаменитий перекладач Микола Лукаш, у якого тоді не було дітей та сімї, написав листа в президію ВР УРСР, в Генпрокуратуру та інші органи, в якому пропонував відсидіти замість Дзюби.

«Я взяв буквально таку саму стилістику, трохи видозмінив до справи і запропонував, що якщо вам потрібен заручник - то у мене вже виросли діти, у мене, на жаль, померли вже батьки, ну давайте я посиджу», - пояснює правник.

Друзенко каже, що йому боляче усвідомлювати, що батько вже понад рік не бачив своїх малолітніх дітей, важко спостерігати за тим, як Антоненко з дружиною тримаються за руки, коли той в «акваріумі», а вона поруч.

«Якщо державі треба, щоб хтось сидів, ну ми по черзі сидіти будемо. Вам треба заручники – візьміть іншого заручника. Тоді навіщо нам говорити про декомунізацію, західний вибір, верховенство права? Це показує, наскільки облудні всі ці слова, якими користується наша влада, незалежно від її прізвищ», - резюмує Друзенко.

Раніше Politeka повідомляла, що плівки Шеремета – багатовекторна операція спецслужб РФ.

Раніше повідомлялось, що Riffmaster зізнався мамі Шеремета у найголовнішому.