Хто з ким дружить в українському парламенті, чи існує де-факто коаліція у Верховній Раді, чого намагається досягти президент Порошенко, чи розпустить він Раду та навіщо йому це, розповів гість Politeka Online Віктор Чумак, народний депутат України.
Щодо ситуації в парламенті
По-перше, коаліції фактично ніколи й не було, хоч юридично її якось і оформлювали. А в четвер жодна коаліція не розпалася й жодна коаліція не з’явилася. Був певний демарш частини народних депутатів “Народного фронту”, які показали президенту, що їм набридла жадібність особисто Порошенка. Одна з основних рис Петра Олексійовича – всеохопна жадібність. Мало контролювати “Рошен”, мало контролювати “Кузню”, мало контролювати “Богдан” – треба контролювати СБУ та прокуратуру, Нацбанк та регулятори, уряд та адміністрацію, НАБУ та САП, НАЗК та ЦВК йому теж захотілося контролювати.
У принципі, те, що відбулося – це винятково через бажання Петра Олексійовича мати 10 своїх представників у ЦВК.
Чи це не забагато? Адже і 7 чи 8 – це більшість. Така гра на кидок когось з інших фракцій, подавання замість 13 необхідних кандидатур 14, щоби хтось вибув. Це як у дитячій грі, коли бігають навколо стільців під музику, хто встиг сісти, коли музика закінчилася – грає далі, хто не встиг – вибуває. Така гра на те, щоб когось обманути, всім просто набридла. У четвер було показано, що якщо ви й надалі будете так поводитися, то вистачить голосів за Виборчий кодекс, за закон про імпічмент президента, про спеціальні слідчі комісії – на що завгодно вистачить голосів і без вас.
Тепер говорять, що хтось хотів міняти ЦВК, хтось не хотів. Герасимов каже, що вони так хотіли новий склад ЦВК, проте їм завадили затвердити його їхні партнери. Слухати його сумно і смішно. Усі ж розуміють, що ніхто не хотів змінювати ЦВК, Петро Олексійович хотів чітко розуміти, що ЦВК у його руках. Але ж політика – це мистецтво компромісів, а не мистецтво ламати всіх через коліно й кидати всіх як тільки можна.
Щодо доцільності винесення питання щодо ЦВК на голосування
Я не стверджую, але можливо, що у Петра Олексійовича в голові є якісь пазли, які говорять, що можна змінити погані тренди щодо нього: що в нього рейтинг падає, що його ніяк не оберуть більше президентом тощо. А як зламати такі тренди? Давайте запустимо процес перевиборів парламенту. Відразу міняється в суспільстві дискурс, кого обирати першим, міняється характер виборчої кампанії тощо. Петро Олексійович – уже не суб’єкт кампанії, він висловлює лише свої мудрі настанови, як її чесно проводити за допомогою його власної ЦВК. Вони зараз перерозподілили всі округи ресурсним кандидатам за старою виборчою системою.
Така, напевно, гра в голові у Петра Олексійовича, такі схеми, а також бажання запустити процес дострокових виборів. У нього не постійно таке, але іноді буває. Можна отримати такий парламент, який не буде пропорошенківським, матиме більшість. Теоретично можна отримати такий парламент, який ніколи не домовиться щодо створення будь-якої коаліції, тоді всі покажуть на Петра Олексійовича, що він у країні, що воює, створив парламентську кризу, щоб технологічно мати можливість самому переобратися.
Щодо юридичних можливостей президента розпустити парламент
Розпустити парламент – це не його обов’язок, а його право. На мій погляд, обов’язок і право тісно між собою пов’язані. Якщо кажуть, що парламент треба переобирати, якщо немає більшості, якщо не можна створити уряд тощо – то це не право, а обов’язок. Але тут таке трактування, що це його право, а не обов’язок.
Зараз же фактично немає коаліції. Якщо хтось попросить Парубія дати список людей, які входять до коаліції, то він не зможе, бо там немає 226.
Коаліція складається тільки з фракцій парламенту, персонально вона не складається. До складу коаліції входять народні депутати зі складу фракцій парламенту. Не може бути позафракційний Чумак членом коаліції. Хоча всі вважають, що і позафракційні там, і голова Верховної Ради, і заступник голови ВР. Ні, позафракційні не можуть бути членами коаліції, там має бути мінімум 226 людей зі складу “Народного фронту” та БПП. Якщо сьогодні дві фракції мають 226 голосів – питань немає. Але там нема цих голосів. 136+80. Скільки? Там їх просто немає. Петро Олексійович може попросити список. Якщо списку немає, то може дати 30 діб, щоб скласти нову коаліцію. Якщо коаліції не буде – буде розпущено парламент.
Може бути інший варіант. У п’ятницю може ніхто не прийти до парламенту. Не буде навіть 226 карток депутатів – не відкриється Рада. Тут запускається процес, що Рада не може збиратися протягом 30 діб однієї чергової сесії. Але в нас є рішення Конституційного суду, що черговою сесією може бути будь-яка після цієї. Тобто може бути цілий каламбур, що Рада не зможе зібратися наступного разу.
Щодо позиції партій і персонально Парубія
Спікер парламенту грає на своєму боці. Він є членом “Народного фронту”, якому зараз точно не вигідно йти на дострокові парламентські вибори. Тільки одній людині – Петру Олексійовичу – хочеться йти на дострокові вибори. Для “Батьківщини” це теж відтягування ресурсів від головної кампанії, тобто витрата ресурсів до виборів президента. Для “Батьківщини” значно краще йти після президентських виборів. Мажоритарники не готові, треба вкидувати величезні кошти.
Ба більше, зараз триває війна за мажоритарні округи. У Василькові та Обухові всю трасу заставлено білбордами Кононенка. А хіба Кононенко депутат-мажоритарник? У Обухові жінкам на 8 березня дарували подарунки від Ігоря Віталійовича Кононенка: шампунь та рушничок із побажанням усього найкращого. Таке в нас триває. Зараз округи перенарізаються між ресурсними депутатами БПП та НФ. Тому ніхто не готовий і не хоче йти на вибори. Вони розуміють із соціологічних опитувань, що наберуть небагато або взагалі не пройдуть.
