Близький Схід по-новому: від розгрому ІД до незалежності курдів

Уже зараз є загроза розширення сирійського конфлікту із залученням до нього Лівану та Ізраїлю. Між Іраком, Іраном і Туреччиною найближчим часом може виникнути нова держава курдів.

Знову виникла примара політичного контуру Близького Сходу після розпаду Османської імперії на початку ХХ століття, з передбаченим за Севрським договором створенням курдської держави та іншими кордонами, зокрема Вірменії та Грузії.

Усе це викликає занепокоєння в Іраку, Туреччині, Ірані, а також в Ізраїлі, США та Європі. Для трьох останніх украй небажане створення так званого шиїтського пояса Тегеран-Дамаск через іракську та сирійську територію.

Блокування шиїтського коридору

Зараз на південно-сході Сирії можна спостерігати стратегічне змагання в напрямку міста і провінції Дейр-ез-Зор. До центру регіону кинулися сирійські урядові війська зі своїми іранськими союзниками з Корпусу Вартових Ісламської революції (КВІР) і Хезболли, а також шиїтською міліцією. З повітря їх підтримує російська авіація.

З іншого боку на місто і провінцію наступають курдські підрозділу YPG (Курдська народна самооборона) та PYD (Демократичний союз). Брати його у курдів немає ні сил, ні бажання. Зараз велика частина їхніх підрозділів зайняті боями в колишній «столиці» ІД Ракка. Три чверті її вже звільнено, але опір бойовиків не спадає. Проте контроль над містом і провінцією Дейр-ез-Зор украй важливий не лише з військового та економічного погляду (в провінції велика частина сирійських родовищ нафти і газу), а й з політичного. Саме з погляду виношуваних Тегераном планів зі створення так званого шиїтського коридору.

Поряд із Дейр-ез-Зором стратегічно важливо захопити місто Абу-Кемаль. Воно лежить униз за течією Євфрату за 45 км від міста Маядін. Інакше кажучи, курдським загонам перед узяттям Абу-Кемаля необхідно буде встановити контроль над Маядіном. Завдання доволі складне, але, за певних умов, здійсненне. Поки ж ці два міста контролюють бойовики ІД, і немає ознак, що вони готові з них піти. Хто першим обійде Дейр-ез-Зор із тилу, застовпивши майбутню операцію зі звільнення Абу-Кемаля, той і стане панівною силою на сході Сирії, яка диктує свої умови.

У переході Абу-Кемаля під контроль проамериканських, зокрема курдських, сил вельми зацікавлений Ізраїль.

На північному сході та далі на південь уздовж річки Євфрат курди з американською та частково російською підтримкою успішно провели боротьбу як із бойовиками ІД, так і з сирійською урядовою армією. Зміцнівши в цій боротьбі, вони змусили турецькі війська, що вторглися в Сирію, уникати лобового зіткнення з ними. Курдські підрозділи, що контролюють північно-східні території Сирії,  стали практично непрохідними заслоном для можливого створення тут шиїтського коридору.

Отже, найбільші проблеми у США та їхніх союзників, а також у Ізраїлю виникають на півдні Сирії на кордоні з Йорданією та далі в зазначеній провінції Дейр-ез-Зор і на південно-заході на кордоні з Ліваном із виходом до Голанських висот.

У Тель-Авіві налаштовані вельми рішуче – про це свідчать не лише заяви ізраїльських керівників, а й реальні дії військового і дипломатичного характеру.

Про нові червоні лінії у протистоянні з Іраном 8 вересня заявив міністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман. Він твердо попередив, що за жодних обставин ізраїльтяни не допустять створення так званого шиїтського коридору від західних кордонів Ірану до ліванського узбережжя Середземного моря.

«Ми (Ізраїль) зробимо все, щоб запобігти створенню шиїтського коридору між Тегераном і Дамаском. Ми твердо маємо намір не дати нашим ворогам можливості та навіть натяку на можливість завдати шкоди безпеці Ізраїлю», – сказав Ліберман.

А керівник військової розвідки (АМАН) Герцль Халеві зазначив: «Іран підтримує найсерйозніші загрози безпеці щодо Ізраїлю, робить спроби закріпитися на наших кордонах Сирії, Лівані та секторі Гази».

За словами слідують справи. З 5 вересня почалися масштабні військові навчання Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) під кодовою назвою «Ор ха-Даган» (Світло зерна). На них відпрацьовували сценарії ймовірного збройного конфлікту з проіранською Хезболлою в Лівані. Востаннє з цим рухом ізраїльська армія зіткнулася 11 років тому, під час Другої ліванської війни (липень-серпень 2006 року). Відтоді багато чого змінилося, та й той конфлікт виявив певні слабкі місця у підготовці ЦАХАЛ, які послідовно усувалися.

Цього разу було вирішено перевірити проведену підготовку в максимально наближених до бойових умовах. Ці маневри, що тривали десять днів, стали найбільшими за останні 20 років. У них брали участь усі роди військ, включно з підводним флотом військово-морських сил Ізраїлю. Це 20 армійських бригад (піхотних, бронетанкових, артилерійських), підрозділи спеціального призначення, служби тилу та інженерних військ, ВПС і ВМС, служба військової розвідки. Активно задіяно нові технічні засоби, безпілотники, кібервійська.

Уже 7 вересня, через два дні після початку маневрів «Ор ха-Даган», ізраїльська авіація завдала удару по заводу поблизу сирійського міста Масьяф на заході провінції Хама. За даними військової розвідки Ізраїлю, на ньому готували матеріали і компоненти для хімічної зброї урядової армії Сирії.

До встановлення перемир’я і зон деескалації на півдні Сирії, ізраїльська авіація багаторазово атакувала цілі на території сусідньої країни.

Цілями ВПС Ізраїлю були збройові склади урядових сил і конвої ліванського руху “Хезболла”, які, за даними ізраїльської розвідки, перевозили зброю з Сирії до Лівану. Після набуття чинності угодою Росії, США і Йорданії про створення на південному заході Сирії зони деескалації, ВПС Ізраїлю до 7 вересня утримувалися від бомбардувань углиб сирійської території.

Удар завдали через повітряний простір Лівану. Наступними днями військова авіація Ізраїлю кілька разів вторгалася в небо сусідньої країни. Певною мірою ці дії мали демонстративний характер – для ілюстрації наслідків, які очікують весь Ліван у разі нової війни з Хезболлою.

Для всіх очевидно, що новий масштабний збройний конфлікт між Ізраїлем і Хезболлою загрожує прямим зіткненням Тель-Авіва та Тегерана. До нього, тією чи іншою мірою, неминуче будуть залучені не лише регіональні, а й світові держави.

Зазначимо, що сирійський Масьяф, який бомбили ізраїльтяни, лежить лише за кілька десятків кілометрів від порту Тартус, де розміщена російська військово-морська база, і поблизу від авіабази «Хмеймім». В обох районах військових об’єктів Росія дислокували системи ППО-ПРО С-300 і С-400.

Після нальоту ізраїльської авіації на Масьяф, Москва наполегливо рекомендувала Дамаску обмежитися гучними заявами і не реагувати на дії ВПС ЦАХАЛ. Дамаск змушений був дослухатися до рекомендацій за очевидного несхвалення Тегерана.

Донедавна Москва спокійно і нейтрально ставилася до бомбардування ізраїльською авіацією об’єктів Хезболли в Сирії і не поспішала висловлюватися, якщо потрапляло й урядовим військам Башара Асада. Поки все це відбувалося на півдні країни і навіть в її столиці Дамаску. Наліт на місто поблизу російських військових об’єктів міг призвести до досить серйозних наслідків. Цього разу все обійшлося.

Ізраїльські джерела, без посилань на офіційних осіб, повідомляли, що неприємних інцидентів із російськими ППО-ПРО не сталося тому, що були попередні узгодження з російським командуванням. Із технічного погляду, можливо, так і було, але цього точно недостатньо. Безсумнівно, було узгодження і на високому рівні.

Активна ізраїльська протидія створенню шиїтського коридору може поставити Москву в складне становище. З одного боку, у Росії тісні зв’язки з Іраном. Із другого — не враховувати побоювання Ізраїлю не можна, оскільки вони певною мірою збігаються з російськими. Дуже широкий шиїтський коридор загрожує в майбутньому проблемами для Росії та її військових баз у Сирії.

У всяком разі, вступ Ізраїлю в сирійський конфлікт Москві вкрай невигідний. Російській дипломатії буде складно, а може, й неможливо, пройти по межі протилежних інтересів Тегерана і Тель-Авіва.

Підтримка Іракського Курдистану

Другою частиною блокування шиїтського коридору стане Іракський (Південний) Курдистан. Там 24 вересня, незважаючи на застереження іноземних держав, відбудеться референдум про незалежність.

Проти нього категорично виступають Туреччина та Іран, не кажучи про Ірак. Парламент останнього вимагав від керівництва країни вжити необхідних заходів проти сепаратизму. Вашингтон і Лондон запропонували відкласти голосування та почати нові переговори з Багдадом на «нових умовах». Проте в столиці Іракського Курдистану Ербілі на це не погодилися.

З яких міркувань керівництво курдського регіону на чолі з Масудом Барзані хоче провести референдум?

По-перше, у нього з’явилися сильні збройні сили, які отримали бойовий досвід у боротьбі з ІД. Вони за своїми можливостями цілком порівнянні з турецькими та іранськими військами.

По-друге, регіон зміцнив свою економічну базу завдяки контрольованим у Північному Іраку нафтовим родовищам. Окрім того, курди зараз прагнуть закріпитися в Кіркуку і тим самим іще більше посилять свою економічну та фінансову базу.

По-третє, Іракський Курдистан відчуває слабкість Багдада, Анкари та Тегерана, які навряд чи зважаться напасти на нього з внутрішньополітичних причин. Навіть якщо вони усвідомлюють, за словами прем’єр-міністра Іраку Нурі аль-Малікі, що на Близькому Сході «може з’явитися ще один Ізраїль».

Тель-Авів підтримує іракських курдів як силу, що протистоїть Ірану. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху заявив, що Ізраїль «підтримує законні зусилля курдського народу за здобуття власної державності».

Саудівська Аравія також робить прозорі натяки щодо незалежності Іракського Курдистану: в Ербілі побувала високопоставлена делегація королівства на чолі з міністром у справах арабських країн Затоки Тамером аль-Сабханом. Він зустрівся з Масудом Барзані. Характерно, що саудити не висловилися чітко щодо референдуму про незалежність. Водночас новий наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммад ібн Салман Аль Сауд заявив, що «не має наміру чекати битви в Саудівській Аравії, замість цього працюватиме, щоб полем битви став Іран». Надходять повідомлення, що помічені зіткнення іранських військових із курдськими бойовиками на території Ірану. Можливо, що тут є прямий зв’язок із заявами принца.

Ситуація на Близькому Сході знову починає рух у бік посилення конфронтації після розгрому ІД. І це стане новим чинником у розстановці сил у світі.

Юрій Райхель