Костянтин Боровий про дірявий бюджет Росії та наступника Путіна (відео)

– Нещодавно президент Росії Володимир Путін заявив про скорочення витрат на оборону в 2018 році. Про що це свідчить? Путін відступає?

– Це свідчить, що санкції ефективні. Та й структура економіки така, що не дозволяє експериментувати в області якихось провокацій. Просто немає на це грошей. Але найголовніша інформація, що скорочення буде після виборів, тобто після березня 2018-го. Це означає, що до виборів ще можливі якісь ексцеси.

– Проте, інформація прозвучала до виборів, і росіяни це почули. Тим більше, планується скорочення бюджету не тільки на оборону, але і в соціальній сфері. Як росіяни до цього поставляться?

– Зараз громадяни РФ перебувають під сильним впливом пропаганди і до всього ставляться так, як їм це вселяють. Це дуже сильний фактор сьогоднішньої Росії.

– Що з цього приводу говорить пропаганда?

– Пропаганда каже, що Росія – найкраща в світі країна. Вона знаходиться в оточенні ворогів, які хочуть завдати їй шкоди різними способами. Що захоплення Криму – це спроба боротьби з американцями, які збиралися зробити з нього військову базу проти Росії. А в Сирії американці самі провокують релігійних екстремістів. І що єдина країна в світі, яка сьогодні бореться з тероризмом – це Росія.

– Чи не думають росіяни про те, що Крим і окупація Донбасу, можливо, занадто дорого обходяться російському бюджету?

– Пропаганда створює хворобливу свідомість у великої групи людей. Більше половини росіян сьогодні знаходяться під її гіпнотичним впливом. Це хвороба, яка лікується тільки відсутністю пропаганди. Це схоже на те, що було в останні роки радянської влади. Тоді на громадян кожен день звалювали потоки щастя, яке їм дарує КПРС, Радянський союз. До речі, тоді впливу радянської пропаганди піддавалися не тільки в Росії, але і в Україні. Звідси були і результати голосування за збереження Радянського союзу. Коли ж люди звільнилися від цієї гіпнотичної пропаганди, вони проголосували за свободу і незалежність Росії, України та інших республік.

– Як зміняться військові операції Росії в результаті скорочення бюджету?

– Сподіваюся, що буде менше агресивності. Надлишок коштів, які можна було направляти на військові провокації, створював небезпечну ситуацію для всього світу, не тільки для України. Це ми бачимо по Сирії. Раптове втручання в цей конфлікт на боці терористичного режиму Башара Асада, який зі своїми громадянами розмовляє за допомогою хімічної зброї. Перед цим – підтримка Саддама Хусейна, Муаммара Кадафі і так далі.

– Недавно в ефірі заступник міністра з тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак, сказав, що швидше за все, в 2018 році Путін забере війська і сам піде з українського Донбасу і на цьому військові дії закінчаться. Як ви бачите вирішення конфлікту?

– Був би радий, якби агресори пішли не тільки зі сходу України, але і з Криму. Але, на жаль, це мало ймовірно. Цей конфлікт вигідний Путіну. Для нього це спосіб утримання влади, створення оборонного мислення. Коли громадяни, які не підтримують владу, концентруються навколо неї через страх. Вперше цю технологію застосували в 1999 році, коли чекісти почали підривати будинки й розпочалася друга чеченська війна. Це спосіб утримання влади. Спосіб змусити громадян так боятися зовнішньої загрози, щоб вони почали голосувати за силовиків у владі. Почалося це ще в 1994 році, коли обговорювалася доля співробітників КДБ. Вони намагалися довести, що важливі, борються з бандитизмом. У результаті, створили корупцію, яку і уявити неможливо. Самі ж стали бандитами і кришують весь бізнес.

– Раніше повідомлялося, що Росія не буде фінансувати окуповані території Луганської та Донецької областей. Це може припинити конфлікт?

– У принципі, санкції надають оздоровчий вплив на свідомість громадян і на Кремль. Кількість надлишкових коштів, які можна було б направити на військові авантюри, зменшується. Сильно слабнуть, якраз ті сектори економіки, звідки йдуть головні надходження в бюджет. Це нафтогазова і фінансова галузі. Загалом, оздоровчий вплив санкцій відчувається. Він приводить до тями Кремль, змушує його розуміти, що безвідповідальна поведінка влади не може бути нескінченною. Доводиться рахуватися з правилами поведінки на міжнародній арені. Це сильний виховний вплив.

– Тим не менше, відступу немає. Невже Путін так впевнений в своїх силах?

– Відступ є. У всякому разі, хоча б в розмовах.

– Це вже добре?

– Так. Але поки немає твердої впевненості, що взяті на себе зобов’язання Росія виконуватиме. Наприклад, під час зустрічі Волкера з Сурковим. Але хоча б сказано, що необхідно припиняти військові дії, в яких гинуть люди.

– Наскільки сильно американські санкції вдарили особисто по гаманцю Путіна?

– Гаманець Путіна – це бюджет Росії. По ньому вдарили сильно. Там ще є важлива складова: оцінка підприємств, організацій, які допомагають Путіну і його найближчому оточенню утримувати владу та вести цю безвідповідальну політику. Зараз якихось радикальних рішень з цього приводу немає. Але є бажання бачити цю ситуацію, вивчати її і розуміти скільки і яких коштів, в яких компаніях, як вони працюють, хто є бенефіціаром цих доходів. Так що, це вже дещо.

– Чи готовий Путін відступати з Донбасу?

– Думаю, що ні. Для нього ця історія – це спосіб утримання влади. Чи готовий Путін відмовитися від влади? Тут треба чітко говорити – ні. Усі можливі варіанти, пов’язані з висуненням наступника відкинуті. Путін йде вже, фактично, на шостий президентський термін. Відпускати владу не хоче і боїться. Він прекрасно розуміє, що будь-який наступний президент почне пояснення допущених ним помилок і злочинів. І його звинуватить у всіх проблемах Росії. Так, як зробив Путін свого часу. Він був наступником Єльцина і засуджував «прокляті дев’яності», «єльцинський період безвладдя», «бандитизм і корупцію». Хоча пам’ятаю доповідь однієї з організацій в 1997 році. Вони говорили, що річний корупційний оборот в Росії становить $6 млрд. Сьогодні це навіть не місячний оборот, а мало не денний. Те ж саме, з криміналом. 90-ті вважають розгулом криміналу, а те, що робиться сьогодні – неправосудні арешти, переслідування, суди, які приймають не засновані на законі рішення, генеральний прокурор, вся сім’я якого займається бізнесом відкрито і так далі. Це не можна порівняти з 90-ми роками. Проте, пропагандистська установка саме така: на зміну проклятим 90-м прийшов весь в білому Володимир Путін і його чекістське оточення, яке перемогло кримінал і корупцію. У житті все не так райдужно. Тепер і кримінал, і корупція – це способи управління регіонами і Росією.

– Які шанси у того ж Навального?

– Це дуже відсталий і спрощений погляд на речі, що якась фізична особа може створити конкуренцію Путіну. Її повинна становити демократична концепція розвитку Росії. Якщо знову робитимемо ставку на персоналії, а не на стан суспільства, отримаємо такий же результат. Нині стан самого суспільства – катастрофічний. Якщо зараз провести вільні й демократичні вибори, швидше за все, наступним президентом буде вже не Путін. Але хтось дуже на нього схожий – з імперським світоглядом та ідеями.

Зміна установок суспільства – важкий і складний процес. Як він проходитиме, не знаю, але поки робимо все можливе. Розмовляємо з суспільством, переконуємо в цінності демократії. Хоча, як і в Україні, сильні ліві настрої. Після того, як громадяни розуміють, що ними керують люди, зав’язані корупційними схемами, перше бажання – повернутися в «совок». Або рухатися в якомусь лівому напрямку – до справедливості і рівності. Це ще один шлях в нікуди, до ліквідації країни, занурення в розподільну стару економіку. Ще один спосіб нещастя.

– Хто може стати наступником Путіна?

– Ніхто. Рішення вже прийнято. Думаю, у вересні Путін оголосить, що балотується сам. У нього буде час почати виборчу кампанію. Хоча те, що зараз відбувається під час виборів в Росії, виборами назвати ніяк не можна. Це масові фальсифікації. Імітація електорального процесу.

– Наскільки загрозливими для України і Білорусі можуть стати навчання «Захід-2017»?

– Я б не перебільшував небезпеку. Білорусь давно знаходиться в сфері впливу Кремля. Щодо періодичних заяв Лукашенка, вони більше схожі на заяви скривдженої дружини, якій не купили чергову шубу. Завжди закінчуються однаково – він отримує те, що вимагав. Ну або частину.

Білорусь знаходиться під повним контролем Кремля: фінансовим, організаційним, на рівнях військовому та спецслужб. Треба буде – відправлять війська, окупують Білорусь. Хоча там зараз досить військ. Потрібно буде – змінять Лукашенка в будь-який момент.

– Чи може Путін скористатися навчаннями «Захід-2017» і оточити Україну?

– Україна і так оточена. Висока концентрація військ на кордоні з Україною з російської сторони. Експерти кажуть, ці війська наступальні. Вони зараз поки виконують функцію загрози. Тим більше, що Україна, по суті, не захищається, не бореться за свободу від цих бандитських формувань на Сході країни. Загроза завжди буде. Але сьогодні вона менша, тому що в РФ ресурсів більше немає. А будь-який наступ і захоплення територій – це витрати. Ось по Криму бачимо, як дорого це обходиться. Не тільки в зв’язку з будівництвом моста або електричними кабелями, які проводяться в Крим, але і в зв’язку з тим, що доводиться годувати населення. Усе це перетворюється на випалену пустелю, так само, як в Абхазії або Південній Осетії. Це дорогі проекти.

– Як же діяти Україні, щоб змусити Путіна закінчити війну? Як ви ставитеся до Мінських угод?

– Мінські угоди – фактично, угода з бандитами. Це була політична і дипломатична помилка – вступати в переговори з бандитами і укладати з ними якісь угоди. Сьогодні вони на підставі «Мінська» вимагають зміни політичної системи України. Якщо їх мрії здійсняться – це будуть нормальні вибори в Україні і російські вибори на окупованих територіях. Вони самі визначатимуть, кого вибрали.

Єдиним способом боротьби за свободу своєї країни і територій є їх захист усіма можливими способами і силами. Розраховувати, що американці, поляки, європейці, канадці воюватимуть за свободу України, а українці гулятимуть і радітимуть життю –  абсурд. На жаль, доводиться розплачуватися життями людей. Але Україна зараз і так платить дуже високу ціну за безперервну агресію і погану стабільність.

– Яким чином Україна повинна захищатися? Ми і так захищаємося, як можемо. Ви говорите – недостатньо. Що робимо не так?

– З бандитами треба боротися військовим шляхом. Так, як це робить будь-яка країна, територію якої намагаються захопити агресори. Потрібно їх зганяти і перемагати військовим шляхом.

– Але за цими бандитами стоїть російська агресія і російська армія.

– Якщо Україна нічого не робитиме, вважаючи, що за бандитами стоїть російська армія, то ніхто нічого робитиме. Погана стабільність триватиме. Досить довго була популярна така фраза – немає військового вирішення проблеми Сходу України, є тільки дипломатичне. Скільки можна повторювати цю дурість? Нема ніякого дипломатичного вирішення. Це фікція. Є військове вирішення. В Україні вже досить сильна армія. Настав час вирішувати цю проблему з бандитами так, як її вирішують у всьому світі, коли мова йде про терористів.

– Яким чином Україна може повернути Крим?

– Спочатку прийняти рішення, що Крим потрібен Україні. Твердого рішення поки не чую. Потім почати активну дипломатичну роботу. Два роки тому я радів, коли був в Україні і мені всі говорили про відродження громадянського суспільства. Зустрічався з керівниками громадських організацій, які, на відміну від влади в Києві, займалися блокадою Криму. Потім був у Москві і Сполучених Штатах. Почув, як СБУ каже, що це все ФСБ. Нібито так хочуть завдати шкоди Україні, ці громадські представники. Що вся ця блокада Криму не вигідна Україні.

Тому, спочатку треба прийняти рішення, а потім діяти. Це вже питання до дипломатів і військових – як діяти, в якій послідовності.

– Путін не слухає нікого, навіть ніяк не реагує на санкції. Тому не піде на те, щоб вирішити це дипломатично.

– Що значить – не реагує на санкції? Він і не повинен реагувати.

– Він продовжує військові дії на Донбасі, Крим анексований.

– Цього ніхто не визнає. Громадські активісти продовжать фіксувати всіх, хто порушує територіальну цілісність України, відвідує Крим. Активніше треба цим займатися. Ось отримали безвіз і виявилося, що жителі Криму хочуть українське громадянство. Дуже добре. Нехай хочуть отримати паспорт. Але чи дотримуються правила єдиного громадянства?

Сьогодні від України вимагається, може навіть більшою мірою, ніж військові дії, внутрішня реформація. Це те, що намагався робити Міхеїл Саакашвілі. Що він отримав? Позбавлення громадянства. Спеціальний указ президента з приводу одного громадянина. Напевно, найгіднішого громадянина. Де ці громадські активісти, де громадяни України, зацікавлені в перемозі над корупцією, олігархатом і монополією? Які доять Україну, роблять її бідною. Чому не виникає масового руху в підтримку, навіть не Саакашвілі, а реформ? Якщо знову розрахунок на якийсь Захід, який вирішить всі проблеми… Він спробував їх вирішити – вам прислали Міхеїла Саакашвілі.

– Хто нам прислав Саакашвілі?

– Він – експерт міжнародного рівня. Провів реформи у великій країні і міг би провести реформи в Україні. Але він не потрібен. Влада в Києві його злякалася. Вона боїться будь-яких змін, які припинять видоювання України.